Артём Кондратюк Я благаю ^минус

Терпкого вечору ковток,
Старих кав’ярень самота.
Каштану зрушений листок
Додолу скорено зліта.
Незаймані вуста
Мовчать напроти таємниче.
Все, певно, буде саме так, 
Але я кличу, кличу, кличу.

Обійми,
Обійми
Хоч востаннє, хоч тільки на мить.
Обійми,
Обійми.
Обіймай, доки не защемить.
(І хай море у грудях шумить.) 2-й приспів
Обійми,
Обійми
          Крильми.
Обійми,
          Я благаю.

Зірки задумливо тремтять,
І кров заграва розлива.
Каштанів крони шепотять
Відомі їм лише слова.
Гірке передчуття
Торкає серце таємниче.
Втім…
     Каштани шелестять,
А я все кличу, кличу, кличу.