Артём Кондратюк Ти - оповідання ^минус

Я відчуваю щодня:
Без тебе я - це не я.
І за відлунням твоїм
Щоночі спостерігав, 
В думках пригортав,
Неначе книгу читав, 
Тебе читав...

Приспів.
Ти - оповідання, бажане бажання!
Я тебе читав, довго так читав...
З ночі і до рання, крізь німі страждання,
За межами світання шукав тебе, шукав...

Я довго не розумів 
Що той папір говорив...
Сторінки перегортав.
Хто я  в тій книзі? Не знав...
В тобі я блукав,  спасіння я не знав, 
Тебе читав...