Чи тихо навколо, чи стогне, реве
Людського життя океан.
В душі моїй стомленій завжди живе
Любов до Спасителя ран.
Ні горе, ні сльози, ні глум ворогів
Не змусять забути повік
Про те, що ласкавий Господь захотів
Почути благальний мій крик.
Пішов на Голгофу понести мій гріх
У муках страждань за людей,
І душу мою убілив Він, як сніг,
У крові пречистій Своїй.
О, Боже мій любий, коли Ти прийдеш
У силі та славі Своїй,
І стомлені душі ти наші візьмеш
В обійми Свої дорогі?