Наталія Май Берізка ^минус

Скільки літ мені судилось по землі ходити
Як зозуля накувала - так і буду жить
І якщо осудять люди - значить винна буду
Тільки серцю не накажеш розлюбить

П-в
а берізка наречена прихилилася до клена
від твоїх очей зелених пломенить душа моя
він як сонце в синім небі, шепочу сама до себе
що його любить не треба - забуваю, люди я.


скільки мама не казала, як не говорила
"Стережись очей зелених, бо від них печаль"
тільки я про все забуля, як його зустріла
і серденько загубuла в тих очах

П-в