Іде коза - стоїть лоза
Рясна, густа, зелена.
"Яка краса!" - кричить коза,
"І все оце для мене?"
І у кози аж дві сльози
На радощах повисли.
Гризе коза, тріщить лоза
І всю красу погризла...
І ти, малий, що в сад ідеш
Ранковою порою,
Не рви квіток, не псуй гілок,
Не будь, малий, козою!