Зустріч наша пізня, як прив’яла пісня
Пригадався наспів, та забув слова.
Лиш обпалить серце – болем доторкнеться
Все життя чекаю, а тебе нема…
Пр
Скажи, мені, чом стрілися так пізно
Коли вже літо в осінь відійшло
В моїм житті навиділося різне,
Але того, що треба – не було.
Чому дороги наші не зійшлися
Тоді як літо сіяло теплом
Тепер губами хочем притулиться
Та поміж нас холодне, мокре скло.
Ой стрічання пізнє, нескоромне пісне
Бо в очах не осінь а уже зима
На стареньких струнах чується відлунням
Долі та відлуння, – голосу ж нема
Пр
Програш
Пр
