Часом буває так, шо хочеш почути
Речi, яких нiколи б не знати.
I тягне за руку тебе в то мiсце,
Де думаєш, краще б очей не мати.
Ти дивишся в кухнi на кран i воду,
А правда нiзвiдки не виходить.
I дивляться в очi тобi знайомi,
А їхнi очi твоїм говорять.
Спи собi сама, коли бiля тебе мене нема,
Спи собi сама, коли бiля тебе мене нема,
Спи собi сама, коли бiля тебе мене нема,
Спи собi сама, коли бiля тебе мене нема.
Часом буває так, шо в магазинi
Ти хочеш крикнути - ну в чому я винна.
Тебе окидають розумiючим оком,
Дуже болить, хоча й ненароком.
I ти ростеш, старiєш, вмираєш,
А тої правди так i не знаєш.
Боїшся її i вiд неї втiкаєш,
I в стiнах своїх ти одна засинаєш.