Яскраві пам'ятаю сни, в них так багато весни
Чарівний звук ланцюгів біля великих воріт,
З них зазвичай виходив, та щастя там знаходив
Я мрії свої шукав, та все у казці літав...
Я з висоти польоту птаха
Подивився на цей світ
В очах не має більше страху,
Розчинився та забувся,
а прокинувся один,
Близькі ще вчора мені лиця.
Не будуть навіть більше снитись
Як так можливо розлучитись?
Помирає світ в душі...
Подивись: я йду один
А в душі помирає світ!
Мелькають тіні стовпів, мордує плач диких псів,
По серцю кішка шкребе, мій потяг минає мене,
На краю прірви стою, та чітко усвідомлюю,
Що це ще не кінець путі, продовжувати маю йти
Я з висоти польоту птаха
подивився на цей світ
В очах не має більше страху,
Розчинився та забувся,
а прокинувся один,
Близькі ще вчора мені лиця,
не будуть навіть більше снитись
Як так можливо розлучитись?
Помирає світ в душі...
Подивись... я стою один,
та в душі, - помирає світ!!!
Ти з висоти польоту птаха
подивився на цей світ
В очах не має більше страху,
Розчинився та забувся,
а прокинувся один,
Близькі ще вчора тобі лиця,
не будуть навіть більше снитись
Як так можливо розлучитись?
Помирає світ в душі...
Подивись... ти стоїш один,
А в душі, - помирає світ!!!
Брате йди! як що навіть ти один
І в душі помирає світ,
Чуєш біль?! Ти позбавився страху,
Подивись! Це ще не кінець шляху
