Ой на горі стоїть хата,
Під нев сидить дівка вбрата.
Сидить сумно поглядає,
Сидить сумно поглядає,
На гуцулика чекає.
А той гуцул забарився,
Десь на другу задивився.
Задивився десь на другу,
Задивився десь на другу,
Та й забув про свою любу.
Любка сльози витирає,
Та й у осені питає:
Скажи мені осінь мила,
Скажи мені осінь мила,
Де і в чьому я зхибила.
Десь у полі, вітер віє,
Про дівчину гуцул мріє.
А дівчина вже кохана,
А дівчина вже кохана,
Давно з другим зпарована.
Хай він знає, хай повчиться.
Кинув милу тепер злиться
Бо лишився зовсім сам він,
Бо лишився зовсім сам він
І ні з ким не спарований.
Треба знати, що робити,
Зі всіх лиш одну любити.
А дівчина варта того,
А дівчина варта того,
Щоби мати миленького.