Говерла Річенька ^минус

Річенька тихо вербі шептала, 
Що вона місяць в воді купала, 
Що вона в плесах його ховає, 
Що вона щиро його кохає. 
Верба зітхнула й тихо сказала: 
Щоб річка місяця та й не кохала, 
Бо красень-місяць за одну нічку 
Пестить і ніжить не одну річку. 
 
А він в дарунок їй зорі носить,/ 
А він цілунок у неї просить,/ 
А він для неї на небі сяє,/ 
Крім неї більше річок не знає./ 
/двічі 
 
Річка в коханні про все забула 
І слів подруги – верби не чула. 
Довго чекала – не дочекалась, 
Мала надію і сподівалась. 
 
Приспів 2 рази