Знаю, що це була доля-
Так поєднати наші серця між собою,
Так покохати можуть лише тільки двоє,
Що відчувають, щоб у цій любові колись стало троє.
Казали, що ми зовсім різні, і казали саме ми,
Тримались стін своїх залізних, хоч і падали вони.
Тисячі днів, що нас зростали
Один для одного навік.
Тепер свідомо ми обрали
Побудувати спільний світ.
Я обіцяю бути завжди лиш за нас.
А ти тримай наші серця в найгірший час.
Ми одночасно люди вільні, а від кохання божевільні.
Такі не для кіно щасливі, але справжні і удвох.
Знаю, що це була доля-
Так поєднати наші серця між собою,
Так покохати можуть лише тільки двоє,
Що відчувають, щоб у цій любові колись стало троє.
Я так люблю тепер щоранку просто прокидатись,
Щоби могли ми лиш удвох у тиші обійматись.
Поцілувати всі твої тату, і душу роздягати,
З тобою цього не боюсь, ти знаєш як її оберігати.
Давай вже цього разу так і назавжди.
Давай довіримось ми почуттям
Веди мене за руку за собою,
А я піду, бо вже живою
Стала я, коли відчула, що тепер у нас є ми.
