Пахне дитинство кострами, кругом іде голова.
Скріплені просто руками зворушливі дружби слова.
Є діти ті, що не плачуть - ті, що не просять на руки.
Є діти ті, що не бачать i слухають в темряві звуки.
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!
Я знаю, що чорний - це колір; у кожного своя межа.
Мій еталон просто вроди - просто душа.
Не бачив, я чув, як ти плачеш. Я знаю це, навіть на смак.
Припини сльози i дай мені руку, будем слухати в темряві звуки.
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!
Поцілуй мене, придивись! Кажеш: я не той, ти не та.
Поцілуй мене, придивись, хто там?!
Поцілуй мене, придивись...
