Мара-Мара - твоя пара,
блідо-мертва, мов примара,
чорні патли, білі руки,
налетіли темні круки.
В нічку темную, тихую,
коли ляжеш, не барися,
бо кохався із одною,
мав Юстину — взяв Марисю.
Мара-Мара - твоя пара,
блідо-мертва, мов примара,
чорні патли, білі руки,
плаче-виє із розлуки.
Ходить-бродить, місяць сходить,
одружився із другою,
як його закриє хмара,
то тебе удушить
мара…
Сама тепер блукає
у темряві,
нашіптують із далі
їй демони,
Сама тепер блукає
у темряві
нашіптують із далі
їй демони.
Мара-мара - твоя кара,
обдало усього жаром,
бо щоночі дьяволиця
душить-марить блідолиця.
В пляшку ловить, не виходить,
молить Господа, благає,
щоб покинута Юстина
уночі ся не являла.
Мара-мара - твоя кара,
блідо-мертва, мов примара,
чорні очі, довге тіло,
хлопця взяла та й убuла.
Ходить-бродить, місяць сходить,
світлом землю покриває,
як не бридка тобі зрада,
то тебе удушить
мара..
Сама тепер блукає
у темряві,
нашіптують із далі
їй демони,
Сама тепер блукає
у темряві
нашіптують із далі
їй демони.
