Мені соромно, коли я кричу
Я хочу щезнути в піску, ніби страус
Але там темно і бракує дощу
Плакати час…
А потім знов співаю шось про любов
І ношу спокій ніби в школу портфель
Але сьогодні я ним граю футбол
Пахне портвейн…
Не дай нервуватись мені на себе
Зіжми руками хоч би на мить моє зварйоване серце
Я знов стаю в лайно на босу ногу
Не відпускай мене в життя самого
Я потребую пару мештів дуже
І зав’яжи мені шнурівки, друже
Я знов стаю в лайно на босу ногу
А в голові хтось грає босанову
Здається, пари мештів буде мало
Як же вирости без тебе, мамо?
Не дай нервуватись мені на себе
Зіжми руками хоч би на мить зварйоване серце
Я знов стаю в лайно на босу ногу
Не відпускай мене в життя самого
Я потребую пару мештів дуже
І зав’яжи мені шнурівки, друже
Я знов стаю в лайно на босу ногу
А в голові хтось грає босанову
Здається, пари мештів буде мало
Як же вирости без тебе, мамо?
