Нема таких осінніх партитур, які б зіграли ноту завершальну.
Оцих жорстких, диявольських тортур, оцього горя ноту прощавальну.
Нема таких смичків, немає струн, немає рук умілих музикантів,
Які б розклАд змінили віщих рун, і дії оправдали окупантів.
ПРИСПІВ :
Коли твій син не повертається з війни,
Коли село стріча героя на колінах -
Спинися, музико, і тишу обійми,
Хай син побуде хоч на мить у рідних стінах.
Двохсотий – цифра, та не прощена вона,
Бо, це обірване чиєсь життя і доля.
Мужчин найкращих забирає ця війна.
Безжально косить, сипле смертю серед поля.
Допоки виполіскують дощі, допоки наші діти в пазурищах,
життя давно не ціниться ніким, і сльози горя ллють на кладовищах.
Хіба їх ладен злікувати звук? Хіба під силу відчай музикантам?
Серед жахливих, здичавілих мук, лиш образ Богоматері Орант
