Вона вузька і в цю пекельну сушу,
Через каміння й терня пролягла
Веде мене щоб розмочив я душу
До чистого живого джерела.
/Бо тій стежині що не знав упину,
Веде мене як багатьох вела
Аби колись зігнувшись на коліна
Я пив і пив з живого джерела /(2).
І не боюсь, що сили свої трачу,
До крові тіло зранене давно
Що десь колись від болю я заплачу
Та долі буду вдячний всеодно.
/Ні темна ніч, ані густі тумани,
Її не приховають під крило
Воно як сонце - промінь без обману
Мені дарує світло і тепло/(2).
Програш...
Повтор 1-го стовпчика, і заспів:
Бо тій стежині, що не знав... (2).
