Очі різнокольорові,
Вогняне волосся зовні,
Маю декілька облич,
Нема спасіння як не клич!
Не пробачу я гріхи,
Ми святі наче вогні,
Не такі як ти нас уявляєш!
Підійди хоча б на крок,
Внаслідок моїх думок,
До червоного скалічу,
Відьму в собі викличу!
Розчинившись в тиші,
Голос твій ще глибше,
Таємницю річці відає.
Кажеш - не в собі немов,
Я кажу: «Бери любов»,
Тільки не забудь, що не даю її я без умов!
Очі мої навіть у твоїх снах ,
Не захлинись потім в своїх сльозах.
На вітру біленьке плаття,
На тобі прокляття,
Я лиш хотіла щастя!
Розлетівся попіл болю,
Я біжу крізь поле
З тобою в небеса!
З тобою наче уві сні,
Шкода реалії скляні,
Розіб‘ється моє серце,
Припиняю все це.
Мені здавалось, ти любив,
Та в очі кидав мені пил,
Слово за життя горить,
Цю главу не відродить.
Очі мої навіть у твоїх снах,
Не захлинись потім в своїх сльозах!
На вітру біленьке плаття,
На тобі прокляття,
Я лиш хотіла щастя!
Розлетівся попіл болю,
Я біжу крізь поле
З тобою в небеса!
