Мрії віяла самотність, обіцяла що сьогодні,
дивовижно мов лелека, прийдеш ти з країв далеких,
крізь туман що є між нами, пройдеш чистими стежками,
і теплом зігрієш душу, я тобі сказати мушу.
П-пів.
Хочеш я тобі, з неба дві зорі,
покладу до ніг, не згасивши їх,
ти мені повір, із яскравих зір,
стежку простелю, я тебе люблю.
Скільки треба ще терпіти, щоб тебе в житті зустріти,
я втомився, сил не маю, говорити з тишиною,
ніч надії заколише, я до тебе листи пишу,
та листи вогонь читає, де ти я тебе чекаю.
Ти від мене так далеко, і без тебе так не легко,
одне поле і дві стежки, ще зійдуться колись врешті,
я тобі сказати хочу, в мене сон один щоночі,
звук мелодій нас кружляє, вкотре я тебе питаю
