Ішов козак по стежці помежи терени
І здибав дівчиноньку, що несла пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
І здибав дівчиноньку, що несла пироги.
- Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни,
Що я тебе кохаю, і з сиром пироги?
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Що він її кохає, і з сиром пироги.
Дівчина як зачула козацькі мрії-сни -
Відразу запросила на свіжі пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Відразу запросила на свіжі пироги.
І любо як діждати щасливої пори -
Дівча його цілує, а він їсть пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Дівча його цілує, а він їсть пироги!
Та десь там із-за лісу взялися вороги -
Козак із переляку сховався в бур'яни.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Козак із переляку сховався в бур'яни.
А то були мисливці, ніякі вороги -
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
- Ви, тяжкі вороги,
Беріть собі дівчину, віддайте пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
"Беріть собі дівчину, віддайте пироги!".
Ой хлопці, пам'ятайте ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте любов на пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Ніколи не міняйте любов на пироги!
