Анатолий Антонишен (Гурт Пан Кубік) Ти до мене прийшла ^{минус №2}

Вже осипається малина
Осінні дишуть холоди
Моя любов немов провинна
твоя любов як знак біди
І я у відчаї безкрайнім
на схилі вогняного дня
твої долоні зігріваю
губами наче пташення

ти до мене прийшла
не із казки чи сну
І здалось що зустрів я весну
ти явилась мені
І здалося що світ
Помолодшав на тисячу літ

Моя біда не в тій малині
Не в журавлиному ключі
А в тім що інеєм жоржини
Припали сивим у ночі
Але в своїй надії грішній
На схилі вогняного дня
Твою любов я відігрію
Губами наче пташення