Раїса Кириченко Явір і Яворина ^минус

Явір i яворина

Я стужився мила, за тобою, 
З туги обернувся мимохіть 
В явора, що, палений журбою, 
Сам один між буками стоїть. 

Грає листя на веснянім сонці, 
А в душі - печаль, як небеса. 
Він росте й співає явороньці, 
І згорає від сльози роса. 

Сніг летить колючий, ніби трина, 
Йде зима й бескидами гуде. 
Яворові сниться яворина 
Та її кохання молоде. 

Він не знає, що надійдуть люди, 
Зміряють його на поруби, 
Розітнуть йому печальні груди, 
Скрипку зроблять із його журби.