Жили люди,
Своя хата і поле,
Своє море і гори,
Так подарував їм Бог!
Прийшли інші,
Кажуть, що вони більші,
Кажуть, що вони старші
І нажали на курок.
Відтяли, забрали.
Ви — це ті, про кого кажуть:
«Проміняв у дитинстві
Совість на шоколадку»
Лиш масштаби інші!
Ви — це ті, кого обходять,
Кого краще не чіпати,
Ваше серце — то камінь!
Не брати, а кати!
Не займайте мого світу,
Не руйнуйте мою хату!
Звідси я і так не піду,
Вам не вбити мою Правду!
Не зламати мою Волю!
Не змінити мою Віру!
З нею я іду до бою,
До кінця я з нею піду!
Ви — це ті, про кого кажуть:
«Проміняв у дитинстві
Совість на шоколадку»
Лиш масштаби інші!
Ви — це ті, кого обходять,
Кого краще не чіпати,
Ваше серце — то камінь!
Не брати, а кати!
Як вам спиться? Що вам снится?
Живіть, люди!
Своя хата і поле!
Своє море і гори!
Так подарував вам Бог!
