Вікторія Сорочик Україно моя, Україно ^минус

У краях, що дощами омиті,
Простягнулася наша земля,
Де Карпати лісами покриті,
Де орел понад степом кружля.
Там, де батько Дніпро рукавами
Обіймає поля і сади,
Де віками живемо ми з вами,
І Господь, що нас любить завжди.

Україно, моя Україно,
Ти в душі і у серці живеш,
Народила і доньку, і сина,
В майбуття за собою ведеш.

І хай носить нас вітер по світу,
Хай часами суворе життя,
Я не зраджу мою Україну,
Не покину, як мати дитя!
Лине пісня дзвінка і привітна,
Де у полі дозріли хліба,
Там, де прапор наш жовто-блакитний,
Де козацькая слава жива.