Летів, летів сто тисяч снів,
Крилатий ангел у вигнання
За те, що вірив не в богів,
А в дивну мантру про кохання
Де в серці неба дві душі,
Сплелись у тантрі до світання
І зорі гострі як ножі,
Почули мантру про кохання
Я вогонь і вода,
Повітря й земля
Я сама любов
Я вогонь і вода,
Повітря й земля
Я сама любов
І того ж дня стара зоря,
Позаздривши земним бажанням,
Штовхнула вниз двох, що сплелись,
А з ними-мантру про кохання
Я вогонь і вода,
Повітря й земля
Я сама любов
Я вогонь і вода,
Повітря й земля
Я сама любов
Зірвавсь в безодню, сяйворуш,
Безкрилий ангел у останнє,
Віддавши крила парі душ,
За вічну мантру про кохання
Ми з вогню і води,
Повітря й землі,
Як сама любов
Ми з вогню і води,
Повітря й землі
Як сама любов
Я вогонь і вода
Повітря й земля
Я сама любов
Я вогонь і вода,
Повітря й земля
Я сама любов
Ми і є любов
