Мати іде. Я прошу всіх присутніх встати
Тихо іде, у болючій своїй сивині
Сонцем пашить, слово ніжності, добрості мати
Світлом її усміхається поле весни
Всі ми усі, невсипущої матері діти
Хто б не були - генерал, хлібороб чи поет
Серце її наближає найдальші орбіти
Що від землі простяглись до високих планет
2 КУПЛЕТ
Доля дітей борозниться за обрії прямо
Кришить метал, але в час, як приходить біда
Знов на вуста прилітає мов ластівка мамо
Гоїть наш біль материнська цілюща вода
Модуль.
Очі її нас ведуть наче вогники віщі
Через літа, котрі крутять дорогу не раз
Гірко лише, наші мами на світі не вічні
Часто вони дуже швидко відходять од нас
Пр-ш. 3 КУПЛЕТ
Руки її, щод добро голубіло в зеніті
Губи її, щоб не гасла розрада і сміх
Всі ми усі, материнським теплом обігріті
Мати іде, треба встать, це стосується всіх.
