Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звели в стрісі,
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку
Жде дівчина, жде.
Йшла вона в садок повз осокори
Задивилась на високі гори.
Десь з беріз спадають чисті роси,
Цвіт калини приколола в коси.
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку
Жде дівчина, жде.
Вже за обрій сонечко сідає,
З полонини їй вівчар співає:
“Я прийду до тебе як отару
З водопою зажену в кошару”.
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку
Жде дівчина, жде.
Ось і вечір: вівці біля броду
З Черемоша п’ють холодну воду.
У садочку вівчара встрічає
Дівчинонька, що його кохає.
Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку
Жде дівчина, жде.
