ДОЗРІВАЮТЬ СОНЯХИ Й КАЛИНА,
Ваблять тихцем журавлі-лелеки...
Та ніяк чомусь збагнуть дитині
Чому мама їде так далеко!
Зачерствіла доля невблаганна
І вжалила серце на світанку,
Коли мама разом з журавлями
Подалась по хліб заробітчанки!
Приспів:
Заплакали разом і скрипка, і верби...
Матусину тугу змітає снігами!
Нічого від світу дитині не треба --
Лиш слово і ласка від рідної мами!
Хоч привітно чужина зустріла,
Добрі люди прийняли, як рідну,
Оповита смутком все ж горіла
Думка про сім'ю, про Україну:
Як зростають з бабусями діти,
Що слізьми окроплюють світанки
І в садах ростять для мами квіти,
Для мами-заробітчанки!
