Я тобі вірив,коли ти для меня ще була ні ким....
Коли на дворі листя падало,а я ще в серці іншою хворів...
Серденько мерзло...твоє тепло його не зігрівало,
а на дворі вже снігом замело....а я ще вірив тобі....
Торкнись руками моїх рук, і просто мовчи...
Мовчи й ні чого не кажи.... в очах я все бачу...
Я б зараз став на мить сліпий,та правда-брехня...
Сонце, не вірю я тобі...
Ти обіймала і крики серця мого відчувала...
І ніжні губи,твої цілував я....та ти не була моя...
Десь на тополі, злелися вітром дві нещасні долі...
І приземлилися пожовклим щастям....що зеланіло колись....
Кохана моя...ти ще там
Прошу,молю...не пізно нам усе повернути...і стерти всі муки...
Хоч і не буду я з тобою...та я кричу і молю долю....
Єдина моя....людина сонця...моя.....ти навік моя...
Торкнись руками моїх рук, і просто мовчи...
Мовчи й ні чого не кажи.... в очах я все бачу...
Я б зараз став на мить сліпий,та правда-брехня...
Сонце, не вірю я тобі...
Згадай тепло,згадай печалі все що в нас було...
Згадай і відпусти...думки нехай буде пустота......
Кохання ....воно уб'є колись усі страждання...
Народиться дощем весняним раннім...
Та ти не будешь моя.....ти не будешь моя...ти не будешь моя....
