Я вважав би, що ти білий день без дощу,
Але сльози на твому обличчі.
І сказав би тобі: "Не моя, не моя",
Тільки ти не пускаєш мене.
Я вважав би, що ти тиха ніч без зірок,
Але сяють твоі ясні очі.
І сказав би тобі: "Ти лиш сон, тільки сон," –
Але ж ти не пускаєш мене.
Відпусти, я благаю відпусти,
Бо не можу далі йти я.
Відпусти, я благаю відпусти,
Я не хочу більше йти.
І вважав би, що ти пелюсток навесні,
Але ж ти не зів’янеш ніколи.
І казав би тобі: "Ти моя, не моя",
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла.
Відпусти, я благаю відпусти,
Бо не можу далі йти я.
Відпусти, я благаю відпусти,
Я не хочу більше йти.
