Віктор Павлік и Жанна Боднарук Не тополю високую ^минус

Не тополю високую 
 
Вітер нагинає, 
 
Дівчинонька одинока 
 
Долю зневажає. 
 
— Бодай тобі, доле, 
 
У морі втопитись, 
 
Що не даєш мені й досі 
 
Ні з ким полюбитись. 
 
Як дівчата цілуються, 
 
Як їх обнімають, 
 
І що тойді їм діється, 
 
Я й досі не знаю. 
 
І не знатиму. Ой, мамо, 
 
Страшно дівувати, 
 
Увесь вік свій дівувати, 
 
Ні з ким не кохатись.