Ти сказала, що кохала, але це було давно.
Свої мрії відпускала у розчинене вікно.
Ти лягала спати, в сутінках кімнати,
Вже комусь не було що казати.
Ти своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа.
Не знайшла і не згубuла, просто втратила його.
Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли.
А вже і не важливо, «Хто?» й «Кого?».
Приспів.
Листя падає, падає…, щось мені нагадує,
А я собі пригадую, - тебе…..
Листопадами, падає……, кружляє листопадами,
і вже давно не пара ми… Ти де?
Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі.
Страхом заворожують тебе.
А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері.
І тебе в самотності вкраде.
Приспів.
