Ой ти дівка, незамужняя,
Не влюбляйся в дворянина,
Бо не можна.
Той дворянин чисто ходить,
Не одну чернявую,
З ума зводить.
Зов'їв з ума, та ще й з розума.
Оставайся дівчинонька
Тепер сама.
Не сама я остаюся,
єсть у лузі куст калини,
Прихилюся.
Ой ти сестро, моя рідная,
Поколишиш моїх діток,
Бо я бідная.
Поколишу, погойдаю,
А я піду з дворянином
Погуляю.