Сл. і муз. Вікторії Балацької.
Аранжування Сергія Павленка
Зацвіла шипшина у моїм саду
Між бузками п’яний я додому йду.
В любім товаристві мед-горілку пив
І п’янку наливку я за комір лив.
Скільки днів пиячив я вам не скажу,
Скільки літрів випив теж не докажу.
Що сказать дружині, як відповідать,
Голова порожня, дуже хоче спать.
* * *
На городі жінка – квіточка стоїть,
На вустах помада вишнею блищить.
На щоках рум’янець – вранішня зоря
І таке, кохана, мені промовля:
«Любий чоловіче, сучий же ти син,
Ти мабуть подумав, що такий, один.
На тобі, пияче, не зійшовся світ,
Щоб топтати міг ти, мого саду, цвіт».
* * *
Хусткою махнула – птаха два крила,
Тільки по дорозі смуга пролягла.
Занудив, заскиглив алкогольний джміль
Вмить мене покинув тридобовий хміль.
Приберу у хаті, виб’ю килимок,
Понесу білизну прати на ставок.
Сокирки волошки буду в полі рвать
Жіночку, кохану, буду виглядать.
Лиш одне тривожить, лиш одне болить
Дуже полюбляю я горілку пить.
Та все ж рідну жінку більше я люблю,
Любе товариство! Більше я не п’ю!
