Моїми руками ти так часто малюєш мінор,
Моїми думками ти так нагло мовчиш слова,
Моїми піснями ти даруєш собі любов,
І образ твій в дзеркалі схожий, ніби я.
І коли зранку сонце облизує вікно
Благаєш віддатися йому в останній раз.
Скажи мені, в котрій посиплеться доміно
І скільки загадано світла для нас.
Приспів:
Мені тебе мало, і все це так дивно.
Я дивлюся в очі дзеркальній людині.
Мені тебе мало, напитися хочу.
Людина із дзеркала закохана в осінь.
Зелені-зелені краплі дивляться в мій бік,
Мовчать в мою сторону і ловлять мій такт.
Такі неприкаяні, як місяць на зорі,
Та й далі нескорені, в кожен новий акт.
