Пригадай оці волошки, сині квіти
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ніжний ранок,
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки,
Ти сподобала його, я не проти я не проти
Та навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене нітрошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти,
Пригадай оці волошки, наші квіти
Йдеш заплакана до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене сльози ніжно витре.
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози, наші сльози,
А між нами заметілі і морози.
