Лягає туман, туман сторіч на підвіконня,
А ми п'ємо, п'ємо всю ніч п'янке безсоння...
Безсоння хміль - солодкий біль, кохання зілля.
П'ємо ми вдвох до забуття, до божевілля...
Безсоння хміль - солодкий біль,
Солодкий біль, кохання зілля...
П'ємо ми вдвох... до забуття,
До забуття, до божевілля...
Я тільки твій, а ти моя і слів не треба.
Летять серця без вороття в безодню неба,
Здається нам - зникає час, крім нас і Бога
У цілім всесвіті в цю мить нема нікого.
Безсоння хміль - солодкий біль,
Солодкий біль, кохання зілля...
П'ємо ми вдвох... до забуття,
До забуття, до божевілля...
В цю дивну мить в серцях у нас вогонь палає,
Святий вогонь, що зігріває і спопеляє...
Святий вогонь, вогонь бажань, вогонь страждання,
В житті буває тільки раз таке кохання...
Безсоння хміль - солодкий біль,
Солодкий біль, кохання зілля...
П'ємо ми вдвох... до забуття,
До забуття, до божевілля...
=====================================
На что похож ночной отель у океана -
На тот корабль, что сел на мель из-за тумана.
А может быть на колыбель, где нас качает,
Качает нас любовный хмель под крики чаек.
Припев:
Эммануэль, любовный хмель,
Ночной прибой поет нам песню.
И мы во тьме летим с тобой,
Эммануэль, в ночную бездну.
Ночной отель, звезд карусель, а ты в безлуние.
Виолончель моих ночей, мое безумие.
Пускай твой крик, пускай твой стон, ночь растревожит.
Так на тебе, как я, никто сыграть не сможет.
Припев:
Эммануэль, любовный хмель,
Ночной прибой поет нам песню.
И мы во тьме летим с тобой,
Эммануэль, в ночную бездну.
И мы во тьме летим с тобой,
Эммануэль, в ночную бездну.
Эммануэль...
