Вуста твої і мед і вино.
Упало на паркет полотно.
А на тім полотні намалювала осінь наші дні,
Ті,які відійшли вже давно.
Тінь на стіні, душа в вогні,
Жива чи ні, ніхто не знає.
Ти змарнував усе,що мав
Я в далині, мене немає.
Пішла любов, мабуть вийшов хміль.
Дощі печаль несуть звідусіль.
І посеред дощу я в небі ластівкою лечу
Через ніч, через страх, через біль.
Тінь на стіні, душа в вогні,
Жива чи ні, ніхто не знає.
Ти змарнував усе,що мав
Я в далині, мене немає.
Дощовий осінній сірий ранок
Я лечу до тебе наостанок
Світанковим птахом всіх світів і зірок.
Переляканні і забобонні.
Ми станцюємо на підвіконні
Обережно й гарно наш прощальний танок
