Дай почути п'ять причин,
Чому знову я один
Серед людей-машин?!
І нових бракує тем,
Я герой, але інших поем.
Розділяються слова,
Прокидаєшся хіба, чи спиш
І вже на пам'ять стеля.
Хтось тебе замурував,
Двері вікна закривав дарма, –
Малюєш на папері.
Розсипані зорі,
Дорога ясна,
Я певен, десь поряд,
Зі мною вона.
І грає в долонях
Пісня гучна,
Так б'ється у скронях
Моя весна!
Хоч не розумію що і як,
Але жити більш не можу так,
Мабуть я добряче наламав,
Пробач, але не бачив, не знав.
Сонце поверніть на пагорби,
Або ж хоча б ліхтарик паперовий.
Невже я замерзну до весни
І залишусь невідомий я?!
До весни, до весни…
Залишусь невідомий я
До весни, до весни…
Скільки маю ще пройти,
Підійматись , падати,
Контроль втрачати?!
А може є моя вина,
Що надірвана струна,
Мовчиш, аж хочеться кричати.
Стільки втратив, загубив,
Не набрати, не знайти, тепер
Неначе вітер в полі.
Та ховатися між тим
Я не буду, я не з тих,
Зберіг я фарби кольорові.
Розсипані зорі,
Дорога ясна,
Я певен, десь поряд,
Зі мною вона.
І грає в долонях
Пісня гучна,
Так б'ється у скронях
Моя весна, весна!
Хоч не розумію що і як,
Але жити більш не зможу так,
Мабуть дійсно щось я пропустив,
Але не вкрав, але не вбив.
Сонце поверніть на пагорби
Або ж хоча б ліхтарик паперовий.
Вже таки замерзну до весни
І залишусь невідомий я!?
До весни, до весни!..
Залишусь невідомий я!
До весни, до весни!..
Залишусь невідомий я!
До весни, до весни!..
