Ти любиш красиве життя.
Холодною славою мариш.
І поряд з тобою не я.
Та тільки кохання не маєш.
Дозволиш, я стану дощем.
В обіймах тебе зацілую.
И наче перлину над хижим вогнем.
Тебе від омани врятую.
Недозволена, холодна наче сніг.
Птаха зоряна, я би так не зміг.
Недозволена, чую серцем я.
Все одно будеш ти моя.
Ти любиш яскраві слова.
В коштовну любов поринаєш.
Та тільки не знаєш, не знаєш сама.
Що справжнє кохання втрачаєш.
Дозволиш, я стану вогнем.
И сонце між гір запалає.
Коли ти заплачеш, заплачеш дощем.
Я в променях тебе скупаю.
Недозволена, холодна наче сніг.
Птаха зоряна, я би так не зміг.
Недозволена, чую серцем я.
Все одно будеш ти моя.
Недозволена, холодна наче сніг.
Птаха зоряна, я би так не зміг.
Недозволена, чую серцем я.
Все одно будеш ти моя.
Все одно буду я твоя...
Все одно будеш ти... моя...
Буду я твоя...
