Павло Мрежук Минає літо ^минус

Котилось літо догори – вже котиться униз. 
У кучеряві явори – багрянці заплелись. 
Запахнув сушений чебрець і чути яблук смак, 
Танцює коник-стрибунець прощальний свій гопак. 
 
Приспів: 
Минає літо, минає літо, минає літечко і щож, 
Хіба для нашої любові – страшний холодний-сірий дощ? 
Минає літо, минає літо, за руку осінь приведи, 
Те, що любов’ю обігріто – не згасять зимні холоди. 
 
Ось, вже троянд вогонь погас і не почуєш бджіл. 
І все, що спас в саду припас – поставлено на стіл. 
Роса – немов прощань сльоза і літечко мина. 
Вже серпень в річці відв’язав для осені човна. 
 
Приспів