Знаю я, що ти спалюєш мости,
Як завжди, як завжди за собою.
Тільки так і знай: потім не благай, -
Не зійдемся більше ми з тобою.
Понудьгую трохи в самоті,
Побіжу стрічать свою зорю.
І думки злиденні, непрості
Зі слізьми у річці утоплю.
Знаю я, що ти спалюєш мости,
Знаю я, що ти мрієш знов прийти.
Знаю я, що ти скажеш: "Ти прости!"
Як завжди, завжди це буває.
Я не можу так, - я уже не та,
В нас позаду вже усе з тобою.
Тугою повиті почуття,
Залишились у моїй душі.
Ти уже пішов з мого життя,
Ну, чому, чому все сталось так?
Знаю я, що ти спалюєш мости,
Знаю я, що ти мрієш знов прийти.
Знаю я, що ти скажеш: "Ти прости!"
Принесеш мені квіти весняні.
