Владимир Раковский (Раковський) В долонях рідної землі ^минус

У перший грім, неначе свято, 
 І дух весняної ріллі — 
 Живу щасливо і крилато 
 В долонях рідної землі. 

 
Мережать небо блискавиці, 
 Туман зволожує вуста. 
 Та вірю я в зерно пшениці, 
 Яке під сонцем пророста. 


 
В нім трударя душевний трепет, 
 Найвищих мрій врожайний цвіт. 
 Пірну на мить у хвилі степу, 
 Щоб дужчим виплив ти у світ.