.
I
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села
І в дорогу далеку, ти мене
На зорі проводжала
І рушник вишиваний на щастя дала.
На щастя на долю дала.
II
Я візьму той рушник,
Розстелю наче долю.
В ніжнім шелесті трав,
щебетанні дібров.
І на тім рушникові
Оживе, все знайоме до болю
І дитинство й розлука і вірна любов.
Й твоя материнська любов.
III
Хай на ньому цвіте
Росяниста доріжка
І зелені луги, солов’їні гаї.
І твоя незрадлива
Материнська, ласкава усмішка
І засмучені очі хороші твої. І засмучені очі, блакитні хороші твої.
