По той бік гора,
По цей бік гора,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.
Ой то ж не зоря –
Дівчина моя
З новесенькими та відерцями
По водицю йшла.
"Дівчино моя,
Напій же коня
З рубленої криниченьки,
З нового відра!"
"Козаченьку мій,
Була б я твоя,
Ввяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла!"
"Дівчино моя,
Чом заміж не йшла?"
"Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла!
Козаченьку мій,
Чом не женився?"
"Як поїхав у чистеє поле,
Та й забарився.
Дівчино моя,
Сідай на коня,
Та поїдем у чистеє поле
До мого двора!
А в мого двора
Нема ні кола,
Тільки стоїть кущ калини,
Та й та не цвіла.
Калино моя,
Чом ти не цвіла?
Чи ти моя, червона калино,
Корня не мала?"
"Козаченьку мій,
Тим я не цвіла, –
Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!"
