1.Я в дитинство своє заглядаю
І здається, неначе у сні.
Тихі сутінки квіти вкривають,
Розкриваються миті ясні.
Наче винне мале кошенятко
Біля ліжечка тихо стою.
І як кожне в дитинстві малятко
Тихо прошу матусю свою.
Приспів.
Ну зроби, ну зроби мені ласку,
Розкажи мені, матінко, казку,
Про співучий такий і чудовий,
Про мій рідний смерековий край.
Ну зроби, ну зроби мені ласку,
Розкажи, розкажи мені казку,
І ласкаву, як світ цей казковий,
Ти тихенько мені заспівай.
2.Диво-майстер по горах блукає,
Ніжна мавка сплітає косу;
Ось козак, що чар-зілля шукає,
І збирає ранкову росу.
Ось дракон пролетів наче хмара,
І знайшов він чарівне седло;
І щаслива, закохана пара
Що завжди переможе добро.
Приспів.
Програш.
3.Ці казки я завжди пам"ятаю,
Ношу завжди їх в серці своїм,
Я по них все життя виміряю,
Свято вірю словам чарівним.
Та дитинство мов птах пролетіло,
Все здавалось казкове мине.
Раптом чую знайоме і миле,-
Ніжно донечка просить мене.
Приспів.
(Перші 2 рядки- речетатив, далі- співати.)
