Ніч опустилась на землю німа і густа.
В небі ні зірки, затягнуто хмарами небо.
Мамо, я вчора отримав із дому листа.
То листоноша приніс мені звістку від тебе.
Я прочитав його, мамо, чотири рази
І цілував його так, ніби то твої руки.
А дочитавши, не втримав скупої сльози,
Бо ще, насправді не звик до такої розлуки.
Мамо, я нині на варті до ранку стою.
Згадую руки твої і стривожені очі.
Мамо, я вчора хрестився у справжнім бою,
Але про це навіть думати нині не хочу.
Кулі свистіли і чорний клубочився дим,
І ворогів закривав від очей пелиною,
І наш земляк, що прикрив мене тілом своїм
В рідне село не повернеться більше зі мною.
Мамо…
Програш
Мамо, хто думати міг, що зруйнується світ,
Вишитий тихим добром і твоїми піснями.
Ворог повзе, як туман від поганих боліт,
Щоби чинити біду і наругу над нами.
Мамо, пробач, я загинути можу в бою.
Та захищатиму вас, доки вистачить сили.
Я не віддам ворогам Україну свою
Ту, для якої колись ти мене народила.
Я не віддам ворогам Україну свою
Ту, для якої колись ти мене народила.
