Українська Швейцарія Кущ калини ^{минус №2}

При долині кущ калини нахилився до води, 
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди? 
 
– Якось ранньою весною хлопець бравий прискакав, 
Милувався довго мною, а тоді з собою взяв. 
 
Він хотів мене, калину, посадить в своїм саду, 
Не довіз, а в полі кинув, думав, що я пропаду. 
 
Я за землю ухопилась, дала раду я собі 
І навіки залишилась, де вода і солов’ї. 
 
Ти не дми на мене, вітре, я тепер не пропаду, 
Наді мною сонце світить і, як завжди, я цвіту.