Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівка гніздечко звила в стрісі,
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.
Знову буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчара в садочку, в тихому куточку
Жде дівчина, жде.
Ось і вечір — вівці біля броду
З Черемоша п’ють холдну воду.
У садочку вівчара чекає
Та дівчина, що його кохає.
Вже за обрій сонечко сідає,
З полонини їй вівчар співає,
Я прийду до тебе, як отару
З полонини зажену в кошару.