Ти не питай мене, чому наш час такий,
Коли навколо нас темна лиш вода.
І не питай мене, чому цей світ такий,
Напевно відповідь тобі на це не дам.
І не питай мене, чому мої пісні
Тобі нагадують те, чого нема.
Але ж візьми собі з полиці молодість
Зітри пилюку там, сядь і заспівай.
Навколо нас живуть герої тих казок,
Які в дитинстві ти усі перечитав.
У них і запитай, чому наш час такий
І чи було усе п'ять столітть назад.
І скажуть нам вони, що загубuлася
У багатьох віках відповідь проста.
І бути нам тоді не судилося,
Бо у нас життя - лиш одне життя.
Ты не спрашивай меня,
почему наше время таково,
Когда вокруг нас
темная лишь вода.
И не спрашивай меня,
почему этот мир таков,
Напевно ответ
тебе на это не дам.
И не спрашивай меня,
почему мои песни
Тебе напоминают
то, чего нет.
Но возьми себе
из полки молодость
Сотри пыль там,
сядь и запой.
Вокруг нас живут
герои тех сказок,
Которые в детстве
ты все перечел.
У них и спроси, почему
наше время такой
И или было все
пять веков назад.
И скажут нам они,
что потерялся
Во многих возрастах
ответ простая.
І быть нам тогда
не суждено, ибо у нас жизнь
- лишь одна жизнь.
