Віктор Павлік Білі черемхи ^{минус №6}

Вітер накличе щедротної зливи,
Яка із гілля пообтрушує цвіт.
Моє відгукнеться кохання щасливе
І випорхне із підзарошених віт.

А білі черемхи, мов долі дівочі,
Стоять серед гаю в обіймах весни.
Над ними блакитність і зоряні ночі,
І мрії казкові, забілені в сни. 2 р.

Білі черемхи ранкові сувої
Роси вишиванка на тім полотні,
Що мати напряла із пряжі нової,
Й пошила сорочку на щастя мені.